Вплив антропогенного забруднення на екосистеми

Вплив антропогенного забруднення на екосистеми 

Інтенсивний вплив людини на природу пов'язаний, насамперед, з  потребою у природних ресурсах. Природні ресурси - це компоненти та сили природи, що на певному рівні розвитку продуктивних сил та ступені вивченості використовуються або можуть бути використані у господарстві. XXI століття зі своїми науковими й технічними здобутками не звільнило  людину від необхідності вилучати з природи значні об'єми ресурсів. Навпаки, сучасне виробництво  потребує значно більшої кількості та різноманітності природних ресурсів, ніж раніше. Нераціональне використання природних ресурсів без урахування екологічних вимог упродовж багатьох років і структурні деформації, які відбувалися в народному господарстві держави (перевага надавалася розвитку

сировинно-видобувних, ресурсо- та енергомістких виробництв), а також низький рівень екологічної свідомості суспільства привели до значного погіршення навколишнього природного середовища в усіх регіонах України, в тому числі Сумському регіоні.  І незважаючи на те, що область входить в десятку найбільш благополучних в екологічному відношенні областей, існує ряд екологічних проблем, які потребують якнайшвидшого вирішення.

Збільшення обсягів викидів в атмосферу в умовах зростання економічної активності підприємств, реанімація старих технологій та використання застарілого обладнання; погіршення стану лісів, їх масове захворювання, лісові пожежі як результат низької культури господарювання; зменшення різноманітності та чисельності рослинного та тваринного світу, зростання масштабів браконьєрства та самовільних вирубок; забруднення поверхневих і підземних вод промисловими стоками; деградація грунтів – і це тільки деякі наслідки недбалого ведення господарства. Більшість екологічних проблем беруть свій початок з радянського минулого нашої країни, коли в суспільстві панував «техноцентризм» і при організації господарської діяльності мало приділяли уваги на прогнозування можливих негативних явищ в майбутньому.

Актуальність теми курсової полягає в тому, що саме антропогенні впливи викликають швидкі, глобальні, часто незворотні зміни в навколишньому природному середовищі. В світі майже не залишилось територій, які б не знаходились під впливом діяльності людини. Антропогенне забруднення полягає в привнесенні в середовище речовин, які йому не властиві, або в кількостях більше природної норми, що викликає негативні зміни і джерелом забруднення є людська діяльність. Тому я вважаю, що саме в цьому напрямку слід проводити дослідження та вживати заходи, які б могли зменшити рівень антропогенних впливів при одночасному збереженні високого економічного рівня.

Метою написання моєї роботи є: всебічна оцінка екологічного стану Сумської області, окреслення кола екологічних проблем території, виявлення головних джерел антропогенного забруднення, видів господарської діяльності, які найбільше порушують стійкість природних систем та пошук шляхів покращення екологічного становища області.

В процесі написання курсової роботи я користувалась підручниками з загальної екології, географії України, регіональні доповіді за 2004-2009 рік, конспект лекцій з загальної екології та інформаційні довідники.

РОЗДІЛ 1.ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД

Сьогодні екологічний стан природного середовища на Сумщині

формується переважно підприємствами хімічної промисловості, наземного

транспорту, енергетичної та обробної промисловості, частка яких у загальному обсязі викидів шкідливих речовин становить відповідно 29 %, 29,6 і 30,8 % [3].  

Більше половини шкідливих речовин викинуто у повітря підприємствами м. Суми (28,3 % від загального обсягу викидів), Сумського (25,6 %), Роменського (16,4 %), Охтирського (9,7 %) та Липоводолинського (3,9 %) районів. Близько 20 % забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферу стаціонарними джерелами, є мутагенними і несуть значну загрозу здоров’ю не тільки нинішньому, а й наступним поколінням [6].

Викиди в атмосферне повітря від автотранспортних засобів складають 56,9 тис. тонн або 66,2% від загальних викидів шкідливих речовин по області, і їх кількість зростає з кожним роком. Обсяг викидів забруднюючих речовин у розрахунку на душу населення області склав 66 кг на рік. Автотранспортні засоби завдають непоправної шкоди насамперед здоров'ю людини і навколишньому середовищу. У двигунах внутрішнього згоряння на спалювання 1 т бензину витрачається близько 15 т повітря або 2000 л кисню, що в 2,5 раза перевищує його добове споживання людиною. Під час спалювання 1000 л палива карбюраторний двигун викидає: 200 кг оксиду карбону (ІІ), 25 кг вуглеводнів, 20 кг оксидів нітрогену, 1 кг оксидів сульфуру, 1 кг сажі [1].

Через відсутність коштів не здійснюється будівництво споруд попередньої очистки стічних вод на 25  промислових підприємствах області [3].

Сучасний екологічний стан ґрунтів у Сумській області також не

відповідає вимогам раціонального їх використання через допущені свого часу

прорахунки в організації сільськогосподарського виробництва, низький

техніко-технологічний рівень виробництва, низьку продуктивність земель та

деградацією ґрунтового покриву. Розораність земель в області становить 52,7% від загальної площі та 72,5 % від площі сільгоспугідь. На одного мешканця області припадає 1,25 гасільськогосподарських угідь, у т.ч. 0,92 га ріллі, тоді як по Україні ці показники становлять відповідно 0,82 і 0,65 га, а по Європі – 0,44 і 0,25 га. [2].

Порушення екологічного співвідношення площ ріллі, природних

кормових угідь, лісових і водних територій, негативно вплинуло на стійкість

агроландшафтів регіону, привело до деградації ґрунтів. Аналіз структури

посівних площ, яка склалася у 2004 р., дає підстави стверджувати, що вона не

відповідає вимогам науково обґрунтованої системи землеробства, не забезпечує раціонального використання ґрунтів і, як наслідок, негативно впливає на їх екологічний стан і родючість. За результатами обстеження ґрунтів в області виявлено 305,1 тис га еродованих сільськогосподарських угідь, що складає близько 18 % від їх загальної площі [4].

Щорічний приріст обсягів твердих побутових відходів від

загальної маси відходів становить близько 1,5-2 %. Місця зберігання і накопичення промислових та побутових відходів не відповідають екологічним вимогам і перебувають у незадовільному стані.  Більша частина звалищ належить до розряду несанкціонованих. Практично всі

полігони були введені в дію 10 – 30 років тому і переважна частина цих

об’єктів заповнена більш ніж на 90 % проектного обсягу або переповнена.

Головними причинами такого становища залишаються: застаріла й

недосконала технологія виробництва; низька екологічна свідомість населення; довготривалий підхід до проблеми відходів як до другорядної з боку законодавчої та виконавчої влади всіх рівнів; відсутність належного

нормативно-правового регулювання процесу утилізації відходів.

ефективної системи збирання, зберігання та знищення відходів; незадовільнефінансове забезпечення утилізації відходів; відсутність дієвих економічних важелів заохочення підприємств до самостійного вирішення власних екологічних проблем; відсутність контролю сировинно-матеріального балансу виробництва та якості навколишнього природного середовища в місцях накопичення відходів [5].

Особливість нинішнього екологічного стану навколишнього середовища в Сумському регіоні полягає в тому, що складна екологічна ситуація співпала в часі з економічною кризою, яка дещо зменшила антропогенний вплив на довкілля. А це означає, що з пожвавленням виробництва в регіоні можна очікувати зростання забруднень. Тобто цілком імовірним є сценарій, коли протягом певного періоду економічне піднесення супроводжуватиметься загостренням екологічної ситуації. А тому сучасні її параметри, як стверджують дослідники [1; 2], не можна вважати сприятливими для планування природоохоронних заходів саме через значний антиекологічний потенціал виробничих потужностей, що сьогодні простоюють.

Аналізуючи характер і сучасні темпи природоохоронної діяльності, можна припустити, що рівень негативного антропогенного впливу на природу Сумського регіону в найближчі 10 – 15 років істотно не зміниться, тому що в цей термін докорінно перебудувати структуру господарства (знизити питому вагу забруднюючих природне середовище галузей) є нереальним. Те ж можна сказати й про впровадження маловідходних технологій.  На жаль, екологічна ситуація в Сумському регіоні, безперечно, свідчать про неефективність управління природоохоронною діяльністю, а також не результативність економічного механізму щодо розв’язання проблеми збереження навколишнього природного середовища та його неспроможність забезпечити екологічно сприятливі умови господарювання.  Специфікою ситуації в регіоні слід вважати й повільне впровадження ринкових методів управління навколишнім природним середовищем, зокрема,  системи управління охороною навколишнього природного середовища відповідно до міжнародних стандартів ДСТУ ISO 14000, низький рівеньфінансування (20 – 25 % від потреби) природоохоронних заходів, методичного забезпечення [12].

Вихід регіону з кризи слід шукати в екологічному оновленні устаткування, інфраструктури виробництва, активному залученні внутрішніх інвестиційних ресурсів для розвитку нових перспективних виробництв, створенні сприятливих умов для спрямування іноземних інвестицій у природоохоронну діяльність. [9].

Проблемам економіки та екології присвячують свої дослідження Барановський В., Долишній М., Бухарова В., Попов В.

РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА ОЦІНКА  ПРИРОДНИХ УМОВ СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1 Фізико-географічне положення

Сумська область розташована на північному сході Лівобережної України. На півночі та сході область межує із Брянською, Курською  та Білогородською областями Російської Федерації — довжина державного кордону з Російською Федерацією 298 км. На півдні, сході та заході Сумщина межує із Харківською, Полтавською та Чернігівською областями України. Територія області в південній частині простяглася зі сходу на захід приблизно на 170 км, а в західній відстань з півночі на південь дорівнює близько 200 км (по прямій лінії). Загальна площа території області 23,8 тис. кв. км. Територія області поділена на 18 районів, 7 міст обласного підпорядкування, 2 внутрішньо-міських райони м. Суми, 384 сільські ради. Обласний центр — місто Суми. Відстань від обласного центра до столиці України м. Києва 350 км. На кордоні розташовані три пункти пропуску залізничного транспорту (Волфіно, Пушкарне, Зернове) та п'ять — автомобільного (Бачівськ, Катеринівка, Рижівка, Юнаківка, Велика Писарівка).

У фізико-географічному відношенні Сумське Полісся розташоване на крайньому сході Поліської низовини та на зниженому схилі Середньоросійської височини. В географічній літературі цей регіон України відомий ще як Новгород-Сіверське Полісся, що є природною областю Поліської ( мішано - лісової) фізико-географічної провінції. Північна частина області лежить у межах Новгород-Сіверського Полісся, південна — належить до лісостепової зони.

По території області протікає 165 річок. Річки Сумської області належать до басейну Дніпра і здебільшого є його лівими притоками. Найзначніші з них — Десна, Сейм, Сула , Псел, Ворскла. Річкова мережа  області помірно розвинута, середня густота її становить 0,35 км/км², що майже співпадає з середньою густотою річкової мережі в Україні. Найбільш густа вона в басейні Сули – 0,44 км/км², найменш густа – в басейні Десни – 0,30 км/км². Найбільшою рікою краю є р. Десна. Ріка протікає в широкій долині. Русло її звивисте, шириною 70-100 м, дно піщане, подекуди сильно замулене. Заплава Десни дуже заболочена. На ній багато рукавів, озер, стариць. У Сумській області 38 водосховищ розташовані на малих ріках. Загальний повний об’єм яких становить 85,3 млн. м³. У межах області розташовані 33 великі озера і понад 1600 ставків.

2.2 Кліматичні умови

Клімат: помірно континентальний. Зима прохолодна, літо помірно жарке. Середня температура повітря в січні становить від -7,9^° на півночі області до -7,1^° - на південному заході, в липні - від +18,4^° на півночі до +19,9^° на південному сході. Абсолютний мінімум температури повітря -36^°, абсолютний максимум +38^°.

Тривалість безморозного періоду становить 150-160 днів. Стійкий сніговий покрив утворюється на початку грудня і тримається до березня. Висота снігового покриву 23 см.

Місячні суми опадів з року в рік дуже коливаються. В середньому у регіоні випадає від 575 до 600 мм опадів за рік. Найменше опадів випадає взимку, особливо у лютому, найбільше - влітку. В цю пору року можливі сильні зливи (60-80 мм). Стійкий сніговий покрив утворюється на початку грудня і тримається до березня. Висота снігового покриву 23 см.

2.3 Рельєф

Територія Сумщини досить рельєфна. В її північній частині виділяється Придеснянське плато, а в південній — Лівобережне плато. До 90% всієї площі області займає територія низовини(до 200м) і лише у східній частині області можна бачити окремі масиви з абсолютними відмітками височини більше 200м.

Рельєф поверхні області становить собою пагорбково- хвилясту рівнину із загальним нахилом поверхні на південний схід. Зі сходу на захід і південний захід цю рівнину перетинають річкові долини, простір між якими більшою чи меншою мірою розчленування глибокими ярами і балками.

Територія Сумської області розташована в межах трьох орографічних складових. Північно-східну частину її території займають західні й південно-західні відроги Середньоруської височини, північний захід області розташований у межах Поліської низовини. Решта території (південний захід і південь) належать до Полтавської терасової рівнини.

У північній половині Сумської області виділяють Глухівську акумулятивно-денудаційну рівнину, що включає західні відроги Середньо руської височини), а в південній – Полтавську терасову рівнину, що охоплює значну частину Лівобережної України. Загальний нахил поверхні обох орографічних одиниць спрямований з північного сходу на південний захід, що обумовлено нахилом кристалічного фундаменту. Глухівська рівнина обмежена на заході долиною Десни, на півдні – долиною Сейму, а на сході виходить за межі Сумської області. Її розділяють на три частини: Путивльське, Кролевецько-Глухівське і Ямпільське плато.

На території Сумської області проявляються зсуви й опливини, які зустрічаються досить часто, здебільшого на схилах балок, розвинутих на пліоценових террасах.

Піщані дюни і пагорби не дуже поширені, зустрічаються переважно в межах першої надзаплавної тераси (борової) річок Псел, Сейм, Десна, Ворскла, а також на поверхні зандрової долини на лівобережжі р. Десни.

На території області домінує карбонатний карст крейдово-карстових мергельної товщі верхньої крейди, що проявляється у вигляді груп карстових лійок провального типу, западин і тріщинних порожнин. Утворюються вони внаслідок просочування атмосферних опадів і розчинення ними карбонатних порід.

Блюдцеподібні западини (поди) – розвинуті на плоских рівнинних вододільних і лесових терасах у південній частині області. Утворилися вони внаслідок осідання лесових порід. Особливо поширені поди на межиріччі річок Великий Ромен, Терен і Сула.

2.4 Грунти

Природні умови Сумської області, клімату, рослинності, порід, рельєфу обумовили формування в її межах різноманітних типів ґрунтів. На особливостях розвитку ґрунтового покриву позначилася й тривала господарська історія їх використання. Внаслідок усіх цих факторів ґрунтовий покрив області характеризується значною строкатістю.

Повсюдно в області по заплавах річок розвинуті дернові, лучні, лучно-болотні і болотні ґрунти. Болотні ґрунти зустрічаються в районах зниженнях місцевості і на поза заплавних просторах Полісся.

На перших надзаплавних терасах під сосняками (борами) сформувалися дерново-підзолисті ґрунти легкого механічного складу (піщані та супіщані). Внаслідок розвитку ерозійних процесів ці ґрунти на схилах часто бувають певною мірою змиті. У нижніх частинах схилів зустрічаються потужні намиті різновиди ґрунтів.

Дерново-підзолисті та сірі лісові. Найбільша північна частина області (Середино-Будський, Шосткінський, Ямпільський райони), що входить до складу Лівобережного Полісся, характеризується розвитком комплексу дерново-слабо- і середньо-підзолистих ґрунтів, серед яких зустрічаються відносно невеликі масиви дерново-підзолистих оглеєних ґрунтів, болотних та сірих лісових.

Дещо південніше (територія Глухівського, південь та південний схід Кролевецького, північ Путивльського району) аж до р. Сейм під дібровною рослинністю переважно на лесоподібних суглинках сформувалися сірі лісові ґрунти. Серед них зустрічаються досить великі масиви опідзолених чорноземів (наприклад, між селами Нова Слобода і Веселе), а також на значній площі — дерново-підзолисті ґрунти. Сірі лісові ґрунти цього району представлені переважно світло-сірими та сірими лісовим ґрунтами.

У ґрунтовому відношенні схожі масиви ґрунтів тут стрічаються й південніше від Сейму: північніше та західніше від м. Ромни, Тростянець та в районі с. В. Чернетчина.

Сірі лісові ґрунти утворюються під пологом дібров. У дібровах із рясним підліском у ґрунтах активно відбуваються процеси гумусонакопичення. Водночас високий вміст кальцію у деревному опалі дібровних лісів, а також першопочаткове багатство лесоподібних порід карбонатами різко гальмує розвиток під пологом цих лісів процесів підзолоутворення. Внаслідок цього зазначені ґрунти є так би мовити перехідним типом від дерново-підзолистих ґрунтів до чорноземів.

Підтипи сірих лісових фунтів у межах області характерні для різних елементів рельєфу. Так, світло-сірі лісові, ґрунти частіше зустрічаються на добре дренованих підвищеннях. На підвищеннях середнього рівня, а також на схилах переважають сірі лісові ґрунти. Темно-сірі лісові ґрунти займають відносно знижені плато та нижні третини пологих схилів. У разі залягання всіх цих ґрунтів на полях вони часто певною мірою с еродованими.

Сірі лісові ґрунти є досить родючими і відіграють суттєву роль у сільськогосподарському виробництві.

Чорноземи. На південь від р. Сейм Сумська область розташовується в межах типового лівобережного лісостепу зі значним розвитком переважно потужних та вилугованих середньо- і мало гумусних типових чорноземів. У межах цих районів процеси ґрунтоутворення відбувалися в умовах добре дренованої полого хвилястої рівнини, складеної карбонатними лесовидними суглинками. На них під степовою рослинністю й утворюються чорноземи.

На ділянках, які відносно слабо зволожуються з поверхні, залягають потужні карбонатні чорноземи. У цьому ґрунті карбонати знаходяться або на поверхні, або на глибині лише 2 - 30 см.

Вилуговані чорноземи сформувалися в умовах дещо більш інтенсивного зволоження з поверхні, аніж потужні чорноземи. Тому в них карбонати вимиті (вилуговані) у більш глибокі горизонти і залягають зазвичай на глибині 80—90 см. Потужність цих ґрунтів також менша і становить 80—90 см. Механічний склад та хімічні властивості цих ґрунтів близькі до властивостей потужних чорноземів.

На ділянках, які зазнавали впливу лісової рослинності (переважно дібровної), утворилися опідзолені чорноземи. Карбонати в них залягають на глибині 100 см і більше. Вміст гумусу в цих ґрунтах коливається близько 4 % у верхньому горизонті.

2.5 Природно-ресурсний потенціал

Сумщина – зелений край, у якому природна рослинність ще збереглась на значних площах. Територія області поділена на 2 частини – лісову і лісостепову.

В північній, лісовій частині області переважають соснові та дубові – основні ліси. Дуб і сосна утворюють здебільшого різні яруси. Широколистяних лісів тут мало. Це переважно дубові ліси з домішкою осини та берези. В південній частині переважають широколистяні ліси – дубові та липово – дубові з кленом гостролистим. Соснові та дубово – соснові ліси знаходяться тут на піщаних терасах річок.

У лісостеповій зоні навіть у минуломупереважали не ліси, а лучні степи. Ліси тут переважно дубові з участю та співдомінуванням липи та клена гостролистого. Вони приурочені здебільшого до сильно почленованих ярами табалками високих правих берегів річок. Східні та південно – східні частини Лісостепу – широколистяні ліси : липово – дубові та кленово – липово – дубові. Загальна площа лісів лісового фонду області 448,5 тис. га, в тому числі вкрито лісом 387 тис. га. Склад насаджень дає можливість практично повністю забезпечувати власними лісосировинними ресурсами деревообробну промисловість області.

Надра Сумської області містять різноманітні корисні копалини, які широко використовуються у народному господарстві. Як і рельєф, корисні копалини тісно пов’язані з геологічними структурами нашої території. Оскільки вище було сказано, що наша область розташована на платформі, яка покрита досить товстим шаром осадових порід, то всі корисні копалини можуть бути сконцентровані або в фундаменті платформи, або у її осадовому чохлі. Треба сказати, що для утворення корисних копалин дуже важливі географічні умови минулого, які сприяли утворенню і накопиченню нафти і газу, солі і крейди, цирконо- і титаномісткої сировини, різноманітних будівельних матеріалів.

Найбільший інтерес викликають родовища нафти і газу. Розташовані вони на півдні області і відносяться до Дніпровсько-Донецької провінції, яка ще не повністю розвідана і освоєна, оскільки глибина залягання продуктивних горизонтів коливається в межах від 3000м і нижче. У цей час розробляються Велико-бубнівське, Анастасівське, Коржівське родовища нафти і газу в Роменському районі. Ново троїцьке родовище газу в Лебединському районі, Качанівське, Рибальське, Бугреватське і Прокопенківське в Охтирському районі.

У перспективі можлива експлуатація ще цілого ряду родовищ, найбільшим із яких є Андріяшівсько-Гудимівське.

Відкриті родовища кам’яного і бурого вугілля (в Липоводолинському, Лебединському районах).Проте, у зв’язку з тим, що ці пласти малої потужності і глибокого залягання, їх розробка вважається недоцільною.

А ось торфом Сумська область дуже багата. На сьогодні відомо близько 230 родовищ, більшість із яких вважаться великими. Поклади торфу відносять в основному до заплав великих річок і балок. Вони мають 12-40% зольності, а теплоутворювальна спроможність 3300-5000 кілокалорій, що вважається достатньо високою. Основна маса торфу розташована на півночі і заході області. Найбільшими є Вичихівське, Ретьєвське, Глухівське, Кл евенське, Молчанівське. Єзуцьке родовища.

Розвідані запаси кам’яної солі, які належать до Роменського і Синівського соляних куполів. Запаси солі тут значні і в будь-який момент можуть бути збільшені, оскільки жодна із свердловин на Роменському родовищі не була пройдена на всю потужність соляного штока, хоча деякі із них сягають 2км глибиною. На Синівському куполі досліджені лише перші десятки метрів. Відомо, що роменська сіль годувала людей під час громадянської і Великої Вітчизняної воєн. Зараз родовища солі не розробляються, хоча в будь-який момент можуть бути використані як сировина у хімічній і харчовій промисловості.

Крім того, у тому ж Роменському соляному куполі під час буріння були виявлені прошарки калійних солей, що значною мірою збільшує цінність родовища в його перспективі.

Інтерес для майбутніх розробок становлять фосфорити, які знайдені у с. Стецьківка і Могриця. Глибина їх залягання 20-30м, а вміст Р₂О₅ сягає 30%.Окрім власне фосфоритів, поклади, у яких вони знайдені, багаті мінералом глауконітом – чудово цінною хімічною сировиною. Залягають ці породи поблизу поверхні і мають до 25% глауконіту.

У господарській діяльності широке застосування у Сумській області знайшли піски, піщаники, глини, суглинки, гіпси, піщана крейда та ін. Так, для випалювання на вапно використовується біла піщана крейда. Відомі 17 родовищ крейди, більшість із яких вважаються великими(Збруцьке-Глухівський район; Шечківське-Путивльський район; Барилівське-Краснопільський район; Кам'янське, Прогресівсько-Порохонське та ін.). Вміст СаСО₃ у крейдових породах складає 93-95%. Як сировина

Прояв кам’яного вугілля в межах Сумської області приурочений до нижньо- або середньокарбоновим відкладам. Як правило, виділяються декілька пластів робочої потужності, але враховуючи їх глибоке залягання на даний момент вони практичного значення не мають, так як потужність пластів невелика, а глибина їх залягання значна. В Роменському, Липоводолинському, Охтирському районах вона складає 600-1500м й навіть більше.

На рівні середнього палеогену прояв типово бурого вугілля був відмічений свердловинами, у с. Смєлов на півночі Роменського району. З верхнім палеогеном пов’язують одне непромислове родовище бурого вугілля і ряд невеликих проявів. Знаходиться воно на західному периклінальному замиканні Роменського соляного купола.

Грунтово-кліматичні умови забезпечують можливість отримання тут високої урожайності багатьох видів сільськогосподарських культур. За матеріалами сортовипробувальних станцій Сумської області за 1980 – 2000 роки  видно, що за умови правильного відбору сортів з використанням сучасної технології вирощування урожайність основних культур досягає:

• озимї пшениці – 65-70 ц/га;
• озимого жита – 50-58 ц/га;
• ячменю – 45-48 ц/га ;
• зерна гороху – 40-45 ц/га;
• кукурудзи на зерно – 100-115 ц/га;
• картоплі – 320-400 ц/га;
• цукрового буряку  – 500-560 ц/га.

Унікальні природні ландшафти Сумщини в поєднанні з багатою історією цих місць створюють прекрасні умови для розвитку екотуризму та рекреаційної індустрії. Наявність ландшафтних та  рекреаційних ресурсів дозволяє відпочивати в області протягом року  близько  5 млн. чоловік.

Потенційні ресурси поверхневих вод області складають 4,7% від загального стоку України. Це  дозволяє повністю забезпечити потреби населення та всі види економічної  діяльності питною та технічною водою.

Природно-заповідний фонд області нараховує 182 заповідних території та обєкту, на площі більше 156,2 тис. га, в тому числі заповідник, національно-природний парк, заказники, памятники природи, дендрологічний  парк, парки-памятники, заповідні урочища, які займають 6,5% території області.  Баси — кліматичний курорт лісостепової зони, розташований за 7 км від Сум на великому масиві хвойно-листяних лісів уздовж р. Псел.  Частка природно-рекреаційних ресурсів Сумської області в інтегральному ПРП України складає від 5 до 10 відсотків. Такий же показник мають: Запорізька, Полтавська, Житомирська, Чернігівська, Тернопільська області. Це свідчить про те що Сумська область в умовах державної стратегії розвитку має всі можливості для розвитку й використання рекреаційних ресурсів. Відсутність на території гір унеможливлює розвиток в області таких видів туризму якальпінізм, гірські лижі, спелеотуризм, спускання на байдарках по гірським річкам, зате відкриває широкі можливості для пішохідного , екологічного туризму та ін.

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ОБ'ЄКТИ АНТРОПОГЕННОГО ЗАБРУДНЕННЯ ТЕРИТОРІЇ

Основними забруднювачами атмосфери в області є підприємства добувної та переробної галузей, діяльність трубопровідного транспорту з транспортування газу, виробництво та розподілення електроенергії, газу та води .

Підприємства-забруднювачі атмосферного повітря за данами моніторингу 2009р.:

№ п/п	Підприємство – забруднювач	Відомча приналежність	Валовий викид,т		Зменшення/- збільшення/+	Причина зменшення/ збільшення
			2009 р.	2008 р.
1.	Сумське ЛВУМГ	ДК "Укртрансгаз” УМГ "Київтрансгаз”	9980	11135	-	Зменшення кількості ремонтів технологічного обладнання.
2.	ТОВ «Сумитеплоенерго»	-	5140	2010	+	Перехід роботи котлів на вугілля.
3.	Качанівський ГПЗ	ВАТ "Укрнафта	3600	2538	+	Збільшення кількості ремонтів технологічного обладнання.
4.	НГВУ "Охтирканафтогаз"	ВАТ "Укрнафта”	3150	3120	+	Збільшення кількості ремонтів технологічного обладнання.
5.	НГВУ "Полтавнафтогаз”	ВАТ "Укрнафта	1700	1500	+	Збільшення кількості ремонтів технологічного обладнання.
6.	ВАТ "Сумихімпром"	Мінпромполітики України	1280	3374	-	Зменшення обсягів виробництва.
7.	ВАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе"	Мінпромполітики України	610	978	-	Зменшення обсягів виробництва.

Обсяг викидів від стаціонарних джерел забруднення становив 26,1 тис. тонн. Найбільший обсяг викидів від стаціонарних джерел забруднення мають м. Суми (32,9% викидів по області), Сумський район (28,2%), Охтирський район (10,7%), Роменський район (10,3%); найменший обсяг - Лебединський, Недригайлівський, Путивльський, Середино-Будський райони (по 0,1%). Майже 93% загальної кількості відходів накопичено у Сумському районі. Це відходи ВАТ "Сумихімпром", ВАТ "Центроліт" та інших підприємств. Тверді побутові відходи розміщуються на 324 полігонах та звалищах, більшість з яких вже вичерпала свій ресурс.

Основними забруднювачами водних об'єктів в області є підприємства комунального господарства, які підпорядковані органам місцевої виконавчої влади, та підприємство ВАТ «Сумихімпром», яке підпорядковане Міністерству промислової політики України. Зношені основні фонди мають більшість очисних споруд області, в результаті чого 15,4% недостатньо очищених стічних вод скидаються в поверх-неві водні об'єкти басейну Дніпра. Через відсутність коштів повільно ведуться роботи із заміни зношених каналізаційних колекторів. Внаслідок розпаювання та банкрутства сільськогосподарських підприємств в області налічується близько 330 артезіанських свердловин, що потребують тампонажу і несуть в собі потенційний ризик забруднення підземних водних горизонтів. 

Сільськогосподарські угіддя становлять 71,6% території області, в тому числі рілля - 51,9%. Тривале інтенсивне використання сільськогосподарських угідь призвело до погіршення гумусового стану ґрунтів, зменшується забезпеченість поживними речовинами, підвищується кислотність і, як наслідок, знижується їх родючість, посилюються деградаційні процеси, ерозія. В області виявлено 17,8% еродованих сільськогосподарських угідь. 

Підприємства хімічної промисловості є найбільшими споживачами природних ресурсів: мінеральної сировини, води, повітря, а їх хімічна переробка супроводжується утворенням багатотоннажних відходів і супутніх продуктів. Надто низьким є рівень використання відходів хімічного виробництва - лише 2,79%, решта відходів накопичується на звалищах, у відвалах, відстійниках та шламонакопичувачах. Обсяг цих відходів становить близько 28 млн. т, з яких 14,1 млн. т припадає на фосфогіпс. Обєкти, які здійснюють негативний вплив на навколишнє середовище Сумської області:

ü Концерн «Укрросметал»

ü Лебединський машинобудівний завод ВАТ «Мотор Січ»

ü ЗАТ «Королевецьпромарматура»

ü ТОВ «Турбомаш»

ü ВАТ «Білопільський машинобудівний завод»

ü Конотопський арматурний завод

ü ВАТ «Нафтопроммаш»

ü ВАТ «Сумсільмаш»

ü Підприємство «Укртехносинтез»

ü ВАТ «Роменський завод «Поліграфмаш»

ü ВАТ «Сумихімпром»

Найбільша частка накопичених відходів в області належить ВАТ "Сумихімпром". , а утворені відходи мають такий якісний склад: 

·залізний купорос (3-й клас небезпеки); 

·фосфогіпсу (4-й клас небезпеки); 

·шламів після станції нейтралізації кислих стоків виробництв (4-й клас небезпеки). 

Сумихімпром — це завод хімічної промисловості, що виготовляє: мінеральні добрива, коагулянти та добавки до цементу, кислоти, двоокис титану та пігменти, та інші види хімічної продукції.

У цей час це відкрите акціонерне товариство, великий енергохімічний комплекс, промисловий майданчик якого займає 226 га. Підприємство розташоване в південній частині міста Суми. До складу підприємства входять: 11 основних цехів, 20 допоміжних цехів, 7 підрозділів непромислової групи (комбінат громадського харчування, санаторій-профілакторій та ін.)

ВАТ «Сумихімпром» має статус базового підприємства хімічної галузі промисловості України з виробництва фосфорних мінеральних добрив.

На ВАТ "Сумихімпром" накопичено 1596786,194 т залізного купоросу (3-й клас небезпеки). Відходи ВАТ "Сумихімпром" розміщуються на спеціально облаштованих полігонах, і лише незначна їх частина потрапляє на вторинну переробку. На підприємстві побудована дослідно-промислова установка з виробництва коагулянтів для систем водоочищення, але повністю питання утилізації залізного купоросу не вирішене. 
На ВАТ "Сумихімпром" накопичено 14143069,8 т фосфогіпсу (відходи виробництва двоокису титану). Для вирішення питання його утилізації проведені науково-дослідні роботи і промислові випробування технології виробництва міндобрив "Гранфос", "Азофосфер". Напрацьовано дослідно-промислові партії. Проведенл аграрні досліди, які показали позитивний результат. За інформацією підприємства, для продовження роботи в цьому напрямку необхідне зовнішнє фінансування. 

Найбільшими утворювачами гальваношламів в області є ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» (м. Суми) та ВАТ «Нафтопроммаш» (м. Охтирка). На останньому накопичено 1010,4 т зазначених відходів 2 класу небезпеки, які зберігаються в металевих ємностях поблизу р. Охтирка. В результаті тривалого зберігання та під впливом атмосферних опадів ємності кородують, що може спричинити забруднення довкілля важкими металами. Через скрутне фінансове становище підприємство не в змозі самотужки вирішити питання їх утилізації.

На ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» відходи гальванічного виробництва зберігаються у спеціально побудованому централізованому складі. Станом на 01.01.2010 на підприємстві накопичено 1,752 тис. т зазначених відходів. Періодично відходи передаються на утилізацію спеціалізованим підприємствам, але обсяги їх утворення значно більші від обсягів утилізації.

РОЗДІЛ 4. ЗАГАЛЬНЕ ОЦІНЮВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ ОБЛАСТІ

4.1. Стан атмосферного повітря

Аналіз показників техногенного навантаження на навколишнє середовище у Сумській області за останні роки свідчить про деяку стабілізацію та тенденцію до поліпшення, хоча в цілому його рівень залишається досить високим. 

В останні роки проблему забруднення повітря в області визначають не тільки викиди стаціонарних джерел, а більшою мірою викиди від автотранспорту. У Сумській області 65% від загального обсягу викидів  складають викиди від автотранспорту; у м. Суми викиди від автотранспорту складають 58,2% від загального обсягу викидів міста. Тому проблема загазованості міст області викидами від автотранспорту є основною.

Для покращення ситуації необхідний перехід в автотранспортному секторі на використання екологічно сприятливих видів палива, впровадження екологічних норм до автомобільних бензинів та дизельних палив рівня Євро-3, Євро-4, забезпечення каталітичними системами нейтралізації автомобілів для зниження токсичності відпрацьованих газів. Крім того, для зменшення навантаження на стан атмосферного повітря необхідно будівництво об'їзних доріг та розробка оптимальної транспортної розв'язку в містах області. Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря свідчить, що протягом останніх 5 років обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря знаходяться на одному рівні, що зумовлено стабілізацією роботи промислових підприємств та впровадженню ними природоохоронних заходів, які забезпечують утримання валових показників. Причинами надмірних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря є незадовільний технічний стан великої кількості транспортних засобів підприємств та індивідуальних власників.

Також одною з основних проблем міста щодо охорони атмосферного повітря є питання морально та фізично застарілого технологічного обладнання промислових підприємств. За останні роки майже на всіх підприємствах області установки очистки газу, технологічне обладнання не оновлювались (кількість обладнання з терміном експлуатації 40 років і більше становить більше 70%). На промислових підприємствах області протягом останніх років майже не впроваджувались найкращі доступні, екологічно чисті технології. В містах та районах, де розташовані основні забруднювачі атмосферного повітря області (НГВУ "Охтирканафтогаз”, Сумське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів, ВАТ "Сумихімпром”, ВАТ "Сумське НВО ім. Фрунзе”, Качанівський ГПЗ) спостерігаються найбільші обсяги викидів в атмосферне повітря.

Для порівняння рівня забруднення в містах застосовується показник якості повітря – ІЗА (комплексний індекс забруднення атмосфери), який враховує декілька домішок. Величина ІЗА розраховується по значенням середньорічних концентрацій, цей показник характеризує рівень тривалого забруднення. Для м. Суми даний показник дорівнює 5,13 одиницям - місто що має підвищений ІЗА.

Рівень забруднення атмосферного повітря за значенням ІЗА

Міста, (значення ІЗА)	Забруднюючі речовини, які визначають високий рівень забруднення атмосферного повітря
м. Суми, ІЗА - 5,13	Формальдегід (1,34), діоксид азоту (1,26), пил (1,39), оксид вуглецю (0,67), діоксид сірки (0,47).

За результатами аналізу ситуації в цілому по Україні. проведеного Центральною геофізичною обсерваторією МНС України, Сумська область не увійшла в жоден перелік найбільш забруднених міст України за показниками забруднення атмосфери.

4.2. Стан геологічного середовища

Геологічний контроль за вивченням та використанням надр на території Сумської області проводить Державна організація "Південна територіальна інспекція Державного геологічного контролю за веденням робіт по геологічному вивченню надр".

Значну небезпеку для підземних вод становить забруднення геологічного середовища нафтопродуктами. Головними нафтогазодобувними підприємствами на території області є НГВУ «Охтирканафтогаз» та НГВУ «Полтаванафтогаз» ВАТ «Укрнафта». Особливістю нафтохімічного забруднення є утворення вуглеводнями та продуктами їх розпаду токсичних сполук, що впливають, насамперед, на стан грунтів зони аерації та підземних вод. Забруднення геологічного середовища нафтопродуктами є глобальною екологічною проблемою. Потрапляння нафтопродуктів у водоносні горизонти робить непридатними для споживання великі об'єми питної води. Тому впровадження системи моніторингу для оцінки техногенного впливу нафтохімічних підприємств з метою запобігання забруднення геологічного середовища нафтопродуктами та своєчасної розробки охоронних заходів – це важлива задача.

Станом на 01.01.2010 р. в області нараховувалось 4342 артезіанських свердловин. Із загальної кількості водних свердловин виявлено 818 (18,8%) недіючих, які можуть бути потенційними забруднювачами підземних вод, з них 525 свердловин підлягають сантехнічному тампонажу.

Якість підземних вод, що використовуються для водоспоживання, в більшості випадків відповідає вимогам ГОСТу 2874-82 "Вода питна” або знаходиться в межах погоджень санепідемстанцій. Спостерігається погіршення якості підземних вод водоносних горизонтів, які залягають неглибоко від поверхні землі, головним чином тих, що виходять під четвертичні відклади, де захист від поверхневого забруднення недостатній. Частіше всього це зустрічається поблизу великих населених пунктів, в місцях накопичення гною (гноєсховища), біля споруд обробітку гнойових стоків, полів зрошення, а також в місцях неправильного зберігання, транспортування та використання хімічних засобів захисту рослин. До забруднення відкладів підземних вод, які залягають неглибоко від поверхні землі приводять також розміщення несанкціонованих звалищ твердих та рідких відходів або санкціонованих, але тих, що експлуатуються із порушенням технічних регламентів. На території області незахищеними від забруднення. також є діючі кар'єри розробок торфу та різних будівельних матеріалів. При їх розробці скриваються водоносні горизонти, які на цих площах не захищені від забруднення. До не захищених також відносяться поверхневі водойми (річки, водосховища та озера).

До умовно захищених відносяться ділянки, які прилягають до балок та річок з непостійним водостоком, балки. Вся інша територія Сумської області є захищеною. Надійно захищеними від поверхневого забруднення є водоносні комплекси сеноман-нижньокрейдяного та тріасових відкладів.

Із-за відсутності водопровідних мереж в районах одноповерхової забудови селищ міського типу і більшості сіл населення області користується водою з шахтових колодязів. Забруднення питної води в шахтових колодязях здебільшого відбувається по санітарно-хімічним та мікробіологічним показникам, особливо вміст нітратів в деяких районах області в 3-7 раз перевищує вимоги стандартів. Для покращення якості питної води періодично проводяться очищення, ремонт та дезінфекція шахтових колодязів. З метою вирішення цієї проблеми необхідно будувати артезіанські свердловини і водопровідні мережі для забезпечення якісною питною водою населення з підземних джерел. Виробничий лабораторний контроль якості питної води щодо дотримання санітарних норм хімічних, бактеріологічних, органолептичних показників виконується акредитованими лабораторіями підприємств централізованого питного водопостачання, а в разі відсутності лабораторій, аналізи виконуються, згідно договорів, акредитованими лабораторіями інших організацій.

Під особливим контролем знаходяться бурові роботи на нафтових промислах та містах закачування розсолів та промислових стоків.

У зв'язку з особливостями геологічної будови території Сумської області та із збільшенням техногенного навантаження на компоненти геологічного середовища до найбільш небезпечних екзогенних геологічних процесів в області відносяться зсуви та підтоплення. Кількість уражених земельних ділянок зсувами – 568, з них активних – 18, на забудованій території - 43.

Загальна площа території ураженої зсувними процесами складає 7,425 км². Найбільш уражені території таких районів: Роменський - 2,52 км², Сумський - 1,151 км², Білопільський - 0,956 км², Лебединський - 0,91 км². Схильними до розвитку зсувних процесів та інших екзогенних геологічних процесів є басейни річок Сейм, Псел, Сула та їх притоки.

На території області підтоплені 474 км² земель. Найбільші площі підтоплених земель є в Буринському, Білопільському, Роменському та Конотопському районах. Основними причинами підтоплення в області є як природні, так і техногенні фактори. До природних факторів слід віднести розташування населених пунктів на понижених ділянках місцевості, в заплавах річок, на рівних ділянках зі слабким природнім стоком. Техногенні причини зумовлені порушенням умов стоку поверхневих вод в результаті замулення русел річок, засипання природних елементів стоку, будівництва водосховищ, гідротехнічних споруд та інше.

4. 3. Проблема малих річок Сумської області

Поряд з головними водними артеріями області – Десною, Сеймом, Сулою, Пслом та Ворсклою малі річки відіграють суттєву позитивну ланшафтноутворюючу роль, а також мають істотне рекреаційне значення.

 Основні проблеми малих річок: 

ü    високий ступінь розораності території, недотримання правил агротехніки, що призводить до ерозії ґрунтів. Крім іонів, зі стоком води з території області виноситься велика кількість розчинених органічних речовин, біогенів та мікроелементів; 

ü    басейни малих річок практично позбавлені природних біофільтрів, їх водозбори розорані майже до урізу води, що призводить до посилення берегової ерозії, змиву й розмивання ґрунту, винесення значної кількості органічних і неорганічних речовин у водотік навіть при незначному дощі. Наслідком цього є замулення та обміління річки, погіршення якості води. Через зменшення пропускної спроможності русла спостерігається підтоплення заплави з подальшою зміною їх рельєфу та поступового заболочування місцевості.

ü    природні процеси формування малих річок і їхній стік змінились - вони стали значно більш техногенними. Численні ставки і водосховища, забори та скиди вод порушили природний розподіл стоку в межах року; 

ü    зменшення рослинного покриву водозборів вплинуло на величину і режим стоку;

ü    Недотримання правил водоохоронного режиму, розміщення у річковій долині чи у прилеглих ярах сміттєзвалищ, автозаправних станцій, житлових забудов приводить до обміління, забруднення малих річок, а також до катастрофічних наслідків, найнебезпечнішими з яких є паводки. 46 населених пунктів області, що розташовані на малих річках щорічно підтоплюється. 
· основні забруднювачі поверхневих водойм - каналізаційні очисні споруди - перебувають у незадовільному технічному стані та потребують проведення капітальних ремонтів та реконструкції. 

У води малих річок потрапляють недостатньо очищені стоки після 10 водоканальних підприємств, тому якість води у малих річках не завжди задовільна, спостерігаються непоодинокі випадки перевищення в річковій воді гранично-допустимих концентрацій (ГДК) забруднюючих речовин. Так, за даними лабораторії моніторингу вод обласного управління водних ресурсів, має місце забруднення річки Шостка недостатньо очищеними господарсько-побутовими стоками с. Гамаліївка Шосткинського району та річки Єзуч у м. Конотопі, де перевищення ГДК спостерігається по 4 інгредієнтах. У 2012 році у Сумській області налічувалось 22 господарських об’єктів – забруднювачів поверхневих вод, у тому числі 18 об’єктів, що скидають недостатньо очищені або взагалі неочищені стічні води до малих річок. У області функціонує 66 комплексів споруд очистки стічних вод. Ефективно працюють лише очисні споруди у містах Шостка та Охтирка. Очисні споруди міст Білопілля, Буринь, Лебедин, Ромни, Тростянець та селищ Краснопілля та Ямпіль працюють недостатньо ефективно з причини перевантаження технологічних режимів та зношеності обладнання, внаслідок чого відбувається скид стічних вод з перевищенням нормативів ГДС. При цьому спостерігається не лише негативний вплив на біоту, яка населяє водні об’єкти, а також відбувається замулення русел річок речовинами, що надходять разом із стічними водами, що поступово приводе до обміління річки. Отже проблема забруднення малих рік стічними водами в області наявна і досить істотна. Для її вирішення у найближчі роки слід в області реконструювати та провести капітальний ремонт всіх комплексів очисних споруд і продовжувати проводити розчистку русел річок. Сучасний стан річок також значною мірою залежить від дотримання земле- та водокористувачами природоохоронного законодавства при здійсненні господарської діяльності на землях водного фонду, в першу чергу, в прибережних захисних смугах та руслах річок. Подальшу деградацію річкових екосистем можна зупинити, лише змінивши ставлення до природного довкілля і здійснивши низку невідкладних заходів.

4.4 Стан земельних ресурсів та грунтів

Земельний фонд Сумської області складає 2383 тис. га. Площа сільськогосподарських угідь 1700,5 тис. га, що становить 71.4% від загальної площі області і свідчить про високий рівень сільськогосподарського освоєння та надмірну розораність орних земель.

Використання земельних ресурсів області не відповідає вимогам природокористування. Порушені екологічно допустимі співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових і водних територій, що негативно впливає на стійкість агроландшафту і довкілля. Сільськогосподарські угіддя зазнають забруднення промисловими та побутовими відходами, нафтою та нафтопродуктами, пестицидами та іншими хімічними речовинами, ущільнюються важкою ґрунтообробною технікою, підтоплюються.

На території Сумської області налічується 222,3 тис. га земель, які підлягають деградації. Основними деградаційними процесами є вітрова та водна ерозія, підкислення та засолення ґрунтів.

Останнім часом посилились деградаційні процеси, пов'язані з забрудненням хімічними речовинами, нафтою та нафтопродуктами, непридатними та забороненими до використання пестицидами, іншими відходами. Найбільше проявів техногенного забруднення спостерігається в районах нафтогазовидобування, та в районах з розвинутою промисловістю.

Широкого прояву набули деградаційні процеси ґрунтового покриву, найбільш поширеними з яких є зниження вмісту поживних елементів, щорічний від'ємний баланс гумусу, декальцинація ґрунтів і, як наслідок, підвищення їх кислотності, ущільнення, погіршення фізико – хімічних показників, водна ерозія.

В результаті реформування земельних відносин значно зросла кількість агроформувань з порушеним внутрішньогосподарським землеустроєм. В цих господарствах не витримуються сівозміни, допускаються відхилення від науково – обґрунтованих систем землеробства, порушуються технології обробітку ґрунтів, що негативно впливає на їх екологічний стан. Порушення сівозмін, а також відсутність дієвого контролю за дотриманням елементарних правил і норм використання земель призвело до зменшення продуктивності ріллі.

Основними антропогенними факторами, що впливають на стан земель та довкілля є сільське господарство, промисловість, транспорт, енергетика та інше.

У складі орних земель області чорноземи та темно-сірі опідзолені ґрунти, які є найбільш родючими в світі, становлять близько 74%. Вегетаційний період з сумою активних температур триває 188-195 днів. За цей період випадає 335-360 мм опадів (60-70% річної суми). Такі умови дають можливість вирощувати високі врожаї зернових, зернобобових, круп'яних, овочевих та кормових культур.

По природно-кліматичних умовах вирощування таких цінних технічних культур як цукровий буряк, конопля, льон, Сумська область є однією з провідних в Україні.

Відповідно до Комплексної програми охорони навколишнього природного середовища в Сумській області на 2007 – 2015 рр., Програми захисту земель від водної та вітрової ерозії, інших видів деградації земель в Сумській області обласним управлінням земельних ресурсів спільно з Головним управлінням агропромислового розвитку облдержадміністрації проводяться роботи по організації та фінансуванню робіт із збереження земель області, а саме: будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд, консервація деградованих і малопродуктивних земель, створення стокорегулюючих та водоохоронних лісосмуг, будівництво ставків – мулонакопичувачів, проектно – вишукувальні роботи, вапнування ґрунтів, впровадження безполицевого обробітку ґрунту та заорювання соломи.

4.5. Збереження біорізноманіття, формування екомережі та розвиток природно-заповідного фонду

Найбільш дієвим заходом удосконалення екомережі є заповідання природних територій. З метою розбудови мережі природно-заповідного фонду області розроблено 10 проектів створення нових заповідних об'єктів місцевого значення загальною площею близько 1000 га.

Рішенням обласної ради від 09.07.2009 «Про зміни в мережі об'єктів природно-заповідного фонду області» створено 6 нових об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення загальною площею 839,56 га в Роменському, Недригайлівському, Лебединському та Сумському районі. Крім того, розширено територію парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення «Басівський».

Указом Президента України від 27.04.2009 №273/2009 на території Великописарівського, Охтирського та Тростянецького районів створено Гетьманський національний природний парк площею 23,4 тис. га.

Указом Президента України від 11.12.2009 № 1035 «Про створення природного заповідника «Михайлівська цілина» на базі існуючого відділення УСПЗ «Михайлівська цілина» в межах Лебединського та Недригайлівського районів області створено самостійну природоохоронну установу загальною площею 882,9 га.

Рослинний світ області налічує понад 2300 видів рослин, з яких судинні рослини представлені 1100 видами. Відповідно висновків науково-дослідних робіт, в області нараховується 55 видів судинних рослин і 10 видів грибів, занесених до Червоної книги України та Європейського Червоного списку, а також 94 види рослин та 10 видів грибів, що є регіонально рідкісними. Охорона рослин, занесених до Червоної книги України здійснюється в основному шляхом заповідання територій, на яких виявляються відповідні рослинні угрупування. Ліси займають особливе місце в рослинному світі. Загальна площа земель лісогосподарського призначення має тенденцію до зростання. Значної шкоди лісовим ресурсам завдають пожежі.

На території області виявлені і контролюються Державною інспекцією по карантину рослин такі експансивні адвентивні види: амброзія полинолиста, розрив-трава дрібноквіткова, ехіноцистис шипуватий, золотушник канадський та ін.

На сьогоднішній день тваринний світ області налічує 70 видів ссавців, 250 видів птахів, 41 вид риб, 11 видів земноводних, 7 видів плазунів. Особливу увагу Держуправління приділяє охороні мисливської фауни.

Рекреаційні ресурси області представлені будинками відпочинку та територіями рекреаційного призначення загальною площею понад 11 тис. га. Найбільш освоєними в рекреаційному відношенні є заплави р. Ворскла та р. Псел, менша кількість рекреаційно-оздоровчих закладів та місць неорганізованого відпочинку вздовж річок Сула та Сейм.

Охорона, збереження та облік використання рекреаційних ресурсів в області практично відсутній, за винятком лісового фонду та територій, що входять до складу національного природного парку «Деснянсько-Старогутський» та Гетьманського національного природного парку. Так на території національного природного парку «Деснянсько-Старогутський» створені марковані екологічні стежки «Візитівка Десни» та «Графівська». Для прийому відвідувачів облаштовані дві туристичні бази на 22 місця та 11 літніх вагончиків на 24 місця. Для розвитку туристичної та рекреаційної інфраструктури Гетьманським національним природним парком розпочато роботи по розробленню водних туристичних маршрутів, готується детальний опис місць для спортивного рибальства, встановлено 250 межових інформаційних знаків.

Територій, які б відносились до курортів державного та місцевого значення, в області немає.

В області налічується понад 2 тис. га земель історико-культурного призначення, у т.ч. 66 об'єктів мають категорію національного значення. Збереження ландшафтів об'єктів історико-культурної спадщини в їх первісному вигляді, в основному, здійснюється за рахунок особистої або групової ініціативи громадян без відповідних проектів. Більшість парків пам'яток садово-паркового мистецтва перебувають у занедбаному стані.

Висновки

Територія Сумської області знаходиться у північно-східній частині України в межах природної зони Полісся та Лісостепу. Має рівнинний рельєф, сприятливі кліматичні умови для ведення сільського господарства, а також багатий природо-ресурсний потенціал. На території області знаходиться багато родовищ нерудних корисних копалин (нафта, газ, фосфорити, торф, камяна сіль та ін.). Територія Сумської області густо вкрита лісами. Це єдина область, де на останні роки кількість площі вкритої лісом зросла. Область багата на рекреаційні ресурси.

Отже, природні умови області сприяють організації господарської діяльності на її територіі, причому майже всіх галузей народного господарства.

Відносно інших областей України, Сумська область одна з найбільш екологічно чистих. Проте є ряд проблем, викликаних саме антропогенним впливом. А саме:

забруднення атмосферного повітря автотранспортом та викидами заводів добувної та переробної промисловості;

забруднення водних об’єктів промисловими та комунальними стічними водами;

існує проблема утилізації відходів;

хімічна промисловість, яка дуже розвинена в Сумській області є головним споживачем води та джерелом великої кількості токсичних відходів;

існує проблема дегуміфікації та деградації грунтів, великий відсоток розораності території;

прояв екозенних процесів зсуву та підтоплення;

проблема забруднення нафтовими продуктами підземних вод;

 Підприємства області, які здійснюють намасштабніший  негативний вплив це ВАТ «Сумихімпром», ВАТ «СМНВО ім. М.В. Фрунзе» (м. Суми) та ВАТ «Нафтопроммаш». Проте, в зв’язку зі скороченням обсягів виробництва, викиди з промислових джерел помітно скоротились.

На мою думку, для зменшення антропогенних впливів на навколишнє середовище потрібно, перш за все, провести модернізацію всіх галузей промисловості, впровадити новітні ресурсозберігаючі технологіі. Відремонтувати очисні споруди, шламосховища, замінити застарілу техніку, ввести в широке використання екологічно чисте паливо для автотранспорту, встановити очисні установки на трубах заводів.

Досягненню високої якості природного середовища на Сумщині сприятиме формування екологічної мережі, збереження та відтворення природного біологічного різноманіття; розроблення та вжиття заходів з вирівнювання співвідношення площ природних угідь і територій, на яких провадиться господарська діяльність; удосконалення сільськогосподарських

технологій, збереження та відтворення природної родючості ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення; розроблення та впровадження систем відтворення водних ресурсів на територіях, що зазнали значного техногенного навантаження; забезпечення збирання та очищення стічних вод, що утворилися внаслідок атмосферних опадів на території населених пунктів і промислових підприємств; розроблення та реалізація комплексу заходів щодо запровадження системи роздільного збирання різних видів відходів; поліпшення екологічного стану в місцях розміщення, складування та сортування відходів шляхом підвищення ефективності їх інженерного захисту, належне утримання водозахисних споруд і дренажних систем; забезпечення екологічно безпечного зберігання токсичних відходів; розроблення комплексу заходів з поступового виведення з експлуатації та закриття найбільш екологічно небезпечних виробництв і виробничих потужностей; удосконалення системи моніторингу довкілля, створення центрів збирання, обробки та аналізу даних моніторингу,  моделювання і прогнозування надзвичайних ситуацій в області; удосконалення системи освіти, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для різних галузей економіки з питань охорони довкілля та сталого розвитку; створення умов для вільного доступу до екологічної інформації; впровадження механізмів громадського контролю за діяльністю органів державної влади; формування

екологічної культури в усіх верствах населення та ін.

Упровадження зазначених механізмів управління охороною довкілля дозволить покращати не лише стан навколишнього природного середовища в Сумській області, а й відтворити її природно-ресурсний потенціал, сприятиме досягненню оптимальних умов життєдіяльності нинішнього і майбутніх поколінь.

Список використаної літератури

1.              Барановський В. До концепції переходу України на модель сталого розвитку // Економіка України. – 2001. – № 7. – С. 78-83.

2.              Бухарова В.О., Ілляшенко О.Ю., реферат «Сучасний екологічний стан сумської області»: Конотопська міська гімназія

3.              Долішній М.І., Кравців В.С. Економічний розвиток і екологічна безпека: шлях України (проблеми сталого розвитку України). – К.: НАН України, 1998. – С. 88-100.

4.              Доповідь про стан навколишнього природного середовища в Сумській області у 2004 році: Офіц. видання. – Суми: РВК “Медіа Інформ”, 2005. – 74 с.

5.              Леонтьєва Т.Г. Географія Сумської області. 9 клас. – Суми: Університетська книга, 1995. – 185 с.

6.              Мартиненко В.О., ХарРІ НАДУ, доповідь: «Стан навколишнього природного середовища в сумському регіоні та шляхи його оздоровлення»

7.              Основи екології. Навчальний посібник/Г.Д.Коваленко, Г.С. Попенко. – Харків: Вид. ХНЕУ, 2006. – 228 с.

8.              Попов В.Д. РЕКРЕАЦІЙНІ РЕСУРСИ СУМСЬКОГО ПОЛІССЯ ТА МОЖЛИВОСТІ ЇХ  РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ

9.              Про підсумки соціально – економічного розвитку Сумської області за 2006 р.: Розпорядження голови облдержадміністрації.

10.          Руденко В.П., Трофимчук О.М. Український природно-ресурсний потенціал: Серія оцінкових картосхем: Ч.2-К.: УІНС, 2000. -186 с.: іл. 149

11.           Стан природного середовища та проблеми його охорони на Сумщині. За ред. К.К. Карпенко. – Суми: Сумський пед. Інститут, 1996. – 69 с.

12.          Сумщина. Поступ у третє тисячоліття: Інформаційно-аналітичний довідник. Сумська облдержадміністрація. –Суми: РВО «АС-Медіа», 2004. – 144 с.